1. Зоряне небо та небесна сфера 

  Небесна сфера — це уявна сфера величезного радіуса з центром у центрі Землі. Всі об’єкти, які ми бачимо на небі можна вважати такими, що лежать на поверхні цієї сфери.
Звичайно, ми добре знаємо, що небесні об’єкти зовсім не знаходяться на якійсь сфері з центром у центрі Землі, чому ж нам потрібне таке припущення? Всі об’єкти, які ми бачимо на небі, знаходяться від нас дуже далеко, відстань до них неможливо виміряти простим поглядом на них. Оскільки відстань до них невідома, нам слід знати лише напрям на об’єкт, щоб точно визначити його розташування на небі. З такої точки зору, небесна сфера є дуже зручною моделлю для відображення неба.
Напрямки на різноманітні небесні об’єкти можна перевести у числовий вираз за допомогою побудови Небесної системи координат.
  

 2.Сузір'я та походження їх назв

 В сучасній астрономії сузір'я - це ділянки, на які поділена небесна сфера для зручності орієнтування на зоряному небі. В давнину сузір'ями називалися характерні фігури, що утворюються яскравими зірками.

  Сучасні назви сузір'їв дійшли до нас від стародавніх римлян, а до них - із стародавньої Греції. Частина відомостей про зірки стародавні греки запозичили у жителів Вавилону.

  У Вавилоні групам зірок привласнювалися назви тварин, імена королів, королев, героїв міфів. Пізніше стародавні греки замінили багато назв, дані у Вавилоні, на свої, використовуючи імена своїх героїв - Геркулеса, Оріона, Персея. Стародавній Рим вніс свої зміни. У наші дні ми використовуємо старі найменування, але не завжди просто уявити ті образи, які стоять за назвами. Наприклад, сузір'я Орла, Малої і Великої Ведмедиці, сузір'я Вагів не дуже відповідають своїм іменам.

  Приблизно у 150 році нашої ери відомий астроном Птолемей відзначив 48 сузір'їв, які були йому відомі. Цей список не включав сузір'я всього зоряного неба, було багато пропусків. Тому пізніше астрономи розширили перелік, складений Птолемеєм. Деякі з цих останніх сузір'їв носять назви наукових інструментів, наприклад, Секстант, Компас, Мікроскоп. Сьогодні астрономам відомо 88 сузір'їв зоряного неба.

 3. Орієнтування за Сонцем, сузір’ями і Полярною зорею на місцевості і за часом.

При відсутності компасу можна орієнтуватися за небесними світилами, за деякими місцевими предметами, за природними прикметами.

За зірками. Орієнтування за зірками зводиться до вміння знайти на небозводі Полярну зірку, яка завжди показує напрямок півночі. її можна знайти за сузір’ям Великої Ведмедиці або за сузір’ям Кассіопеї (Рис. 2.4). Полярна зірка — найяскравіша зірка в сузір’ї Малої Ведмедиці, яке має вигляд повернутого ковша.

За Місяцем. Якщо при сильній хмарності Полярної зірки не буде видно, але видно Місяць, то права половина диска Місяця о 19 год вказує нам напрямок на південь, о першій годині ночі — на захід. Повний Місяць о 19 год знаходиться на сході, о першій годині ночі — на півдні, о 7 год ранку — на заході. Коли ж видно ліву половину диска Місяця, то о першій годині ночі Місяць буде знаходитись на сході, а о 7 год ранку — на півдні.

У період першої та останньої чвертей Місяця, коли ясно видно ріжки півмісяця, напрямок, що показує положення Сонця в даний момент, можна взнати таким способом.

Між ріжками півмісяця в думці натягається тятива. Наклавши на і по тятиву (на її середину) стрілу, треба простежити її напрямок. Стрілка буде спрямована в центр Сонця

За сонцем. За сонцем можна визначити сторони горизонту пам’ятаючи, що в нашій півкулі воно приблизно знаходиться: О 7 годині — на сході; О 13 годині — на півдні; О 19 годині на заході;      
О 1 годині — на півночі (спостерігається влітку за полярним кругом).

4. Найяскравіші зорі на небі та в північній півсфері

  У таблиці подана інформація про найяскравіші зорі.

Назва зорі	Видима зоряна величина, m	Світність відносно Сонця,
Алнілам – α Оріона	1,70	40 700
Альдебаран – α Тельця	0,86	162
Альдемарін – α Цефея	2,45	19,3
Альтаїр – α Орла	0,76	10,2
Антарес – α Скорпіона	0,91	6500
Арктур – α Волопаса	-0,05	102
Ахенар – α Ерідан	0,47	480
Бетельгейзе – α Оріона	0,42	21 300
Вега – α Ліри	0,03	54
Денеб – α Лебедя	1,25	70 000
Дубхе – α Великої Ведмедиці	1,79	162
Капелла – α Візничого	0,08	150
Поллукс – α Близнят	1,14	34
Полярна – α Малої Ведмедиці	2,02	5 600
Проціон – α Малого Пса	0,37	7,8
Регул – α Лева	1,35	148
Рігель – α Оріона	0,13	53 700
Сиріус – α Великого Пса	-1,46	23
Спіка – α Діви	0,97	1950

5. Одиниці відстаней в астрономії. Абсолютна зоряна величина

  Хоча Сонце є найяскравішим світилом на нашому небі, це не означає, що воно випромінює більше енергії, ніж інші зорі. З курсу фізики відомо, що освітленість, яку створюють джерела енергії, залежить від відстані до них, тому невелика лампочка у вашій кімнаті може здаватися набагато яскравішою, ніж далекий прожектор. Для визначення світності, або загальної потужності випромінювання, астрономи вводять поняття абсолютної зоряної величини М. Зоряну величину, яку мала б зоря на стандартній відстані - 10 пк, називають абсолютною зоряною величиною. Приблизно на такій відстані (11 пк, або 36 св. років) від нас розташована зоря Арктур, вона має видиму зоряну величину, яка майже дорівнює абсолютній. Сонце на відстані 10 пк мало б вигляд досить слабкої зорі п'ятої зоряної величини.

  Абсолютна зоряна величина М визначає яскравість, яку мала б зоря на стандартній відстані 10 пк. Світність зорі визначає потужність випромінювання зорі.

   За одиницю світності приймається потужність випромінювання Сонця 4 1026 Вт.

Світність зорі визначає кількість енергії, що випромінює зоря за одиницю часу, тобто потужність випромінювання зорі.